|
|
|
|
Антикварні книги - релігія
|
| 1 |
Книга «Євангеліє» видана у 1743 році у друкарні Львівського Успенського братства та занесена до каталогів особливо цінних та рідкісних стародруків. Видання здійснив львівський друкар Іван Грозевський тиражем близько 1200 екземплярів.
Наукову атрибуцію проведено за каталогом Я.Запаска, Я.Ісайовича «Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог книг, виданих в Україні. Книга друга, частина перша (1701-1764)». – Львів, 1984, №1451.
Окремі екземпляри цього видання зберігаються у провідних музеях та наукових бібліотеках України та Росії. Листова формула видання: [7], 419, [16] арк. Рядок - 17. Формат книги - 2°. Сторінки у лінійних рамках. Друк двома фарбами. Кущі. Фоліація буквена, розміщена у правому верхньому кутку без крапки. Мова видання – церковнослов'янська.
Євангеліє – одна з головних священно-богослужбових книг, є одним із розділів «Біблії» і складається з чотирьох перших книг Нового Завіту, написаних євангелістами Матвієм, Марком, Лукою, Іваном. У ньому описується земне життя Ісуса Христа: його вчення, чудеса, хресні страждання, смерть, воскресіння і вознесіння на небо.
Титул оформлений барочною рамкою із зображеннями 12 апостолів та 4-х пророків серед пагонів виноградної лози. У композицію включені сюжети «Деісус» та «Успіння Богородиці». Автор форти – львівський гравер Георгій ієродиякон, який вирізав кліше у 1636 році до першого українського видання Євангелія. На звороті титулу вміщено гравюру на дереві видатного художника епохи бароко Никодима Зубрицького «Розп'яття» з датою 1695 року та підписом майстра.
Книга у чудовому стані. Примірник повний. Шкіра оправа книги з глибоким блинтовим тисненням з орнаментальною рамкою.
Книжка має музейне, художнє, історико-культурне значення, займаючи чільне місце історія вітчизняного друкарства. |
|
| 2 |
Патерик Печерський, се є Отечник. - [Київ] : У Київо-Печерській Успенській лаврі, VІІІ 1872. - [2], 278 арк. : іл.; [2°]. - : Київо-Печерський патерик.
Київські стародруки пережили війни, цензуру, стихійні лиха. Пожежі 1772 та 1849 гг. знищили лаврську бібліотеку Сьогодні київські стародруки є рідкістю.
Книжка має музейне, наукове, художнє, історико-культурне значення.
Текст Києво-Печерського патерика було складено на початку XIII століття і є найвідомішою пам'яткою давньої української писемності. Патерик Печерський був дуже популярним. До наших днів збереглося понад 200 списків Патерика Печерського, що датуються XV-XIX століттями.
1635 року в Києві з'являється перше друковане видання «Патерика» під редакцією єпископа Сильвестра Косова польською мовою.
Лаврські друкарі розпочали підготовку до друку видатної літературної пам'ятки XIII століття – Києво-Печерського патерика ще під керівництвом Петра Могили. А 1661 року «наказом і благословенням» архімандрита Інокентія Гізеля «Патерик Печерський» був уперше надрукований слов'яно-російською мовою, ближче до розмовної української, ніж тексти тогочасних богослужбових видань. Книга була призначена для домашнього читання вголос, закликала до наслідування житій преподобних, подавала зразки християнської етики.
Перше видання дуже швидко розійшлося, тому 1678 року тією ж друкарнею «Патерик» було перевидано. Текст видань 1678 і 1702 мало чим відрізнявся від першого, а вже перед наступним виданням за наказами Священного Синоду від липня 1741 і листопаді 1755 була проведена його перевірка і виправлення. Це виправлене видання з незначною відзнакою передруковувалося до 1902 року.
На титульному аркуші розміщено декоративну барочну рамку, на якій зображено Успенський собор, чудотворну ікону Богородиці Печерської та преподобні отці Печерські. Титульний лист був створений у 1660 році відомим київським майстром Іллею. Він був найбільш плідним майстром XVII століття, створивши для львівських та київських видань понад 500 гравюр на дереві.
Особливу художню цінність має серія гравюр на дереві з 47 сюжетами, більшість з яких були створені спеціально для цього видання тим же майстром Іллею (1653–1656, 1658).
Переважно житійні композиції є оригінальними, адже традицій у зображенні Печерських святих на той час ще не було. Декілька гравюр відображають легендарну історію створення Успенського собору: «Чудеса при заснуванні церкви», «Богородиця благословляє архітекторів на будівництво храму», «Прибуття іконописців до Києва» та ін. |
|
| 3 |
Книга «Тріодь пісна» видана у 1727 році у друкарні Києво-Печерської лаври. Видання занесено до каталогів особливо цінних та рідкісних стародруків.
Наукову атрибуцію проведено за каталогом Я.Запаска, Я.Ісайовича «Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог книг, виданих в Україні. Книга друга, частина перша (1701-1764)». – Львів, 1984, № 1077.
Окремі екземпляри цього видання зберігаються у провідних музеях та наукових бібліотеках України та Росії.
Кодикологічна формула видання: [1], 432 арк. Формат книги – 2°. Фоліація буквена, розміщена у верхньому кутку листів. Кущі. Друк двома фарбами. Мова видання – церковнослов'янська.
За змістом книга богослужбова містить молитвослови на дні Великого Посту і на підготовчі тижні до нього. Назва книги походить від того, що в молитвословах є неповні канони, що складаються із трьох пісень замість звичайних дев'яти. Книжка широко використовувалася в Україні православною церквою.
Гравюри: форта – гравюра на міді, 11 ілюстрацій у тексті (гравюри на дереві), заставки (орнаментальні), кінцівки, ініціали.
Друкарня Києво-Печерської лаври була заснована у 1615 році відомим вченим, просвітителем, архімандритом Єлисеєм Плетенецьким. Заснування друкарні започаткувало книгодрукування в Києві. Друкарня працювала безперервно понад 300 років.
Книга у чудовому стані. Примірник повний. Шкіра оправа книги з глибоким блинтовим тисненням з орнаментальною рамкою.
На сьогодні київські стародруки є рідкістю, адже вони пережили війни, цензурні утиски, стихійні лиха. Великі пожежі 1772 і 1849 знищили лаврську бібліотеку.
Книжка має музейне, художнє, історико-культурне значення, займаючи чільне місце історія вітчизняного друкарства. |
|
| 4 |
|
|
| 5 |
Книжку «Служебник» видано 1735 р. у друкарні Почаївської Свято-Успенської лаври та занесено до каталогів особливо цінних та рідкісних стародруків. Надана на атрибуцію книга є першим виданням Почаївської друкарні.
Наукову атрибуцію проведено за каталогом Я.Запаска, Я.Ісайовича «Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог книг, виданих в Україні. Книга друга, частина перша (1701-1764)». – Львів, 1984, №1236.
Кодикологічна формула видання: [1-10], 1-190, 1-92, [1-5] стор Формат книги - 2 °. Рядок - 28, 29, 38. Нумерація буквена, розміщена у правому верхньому кутку без крапки. Кущі. Більшість тексту набрано двома колонками. Сторінки у лінійних рамках. Мова видання – церковнослов'янська.
За змістом книга богослужбова складається з «Літургії» Іоанна Золотоуста, богослужінь отців церкви Василя Великого та Григорія Двоєслова (Папи Римського). Книжка широко використовувалася в Україні Православною та Греко-католицькою церквами.
Гравюра «Три святителя» (на титульному аркуші) – виконана у техніці гравюри на міді з датою 1735 р. та підписом О.М., герб Рудницького з латинським текстом та підписом Йосип с. [2], 11 ілюстрацій у тексті, заставки, кінцівки, ініціали.
Почаївська друкарня – важливий центр українського культурного життя у 18 – на початку 19 ст. З 1618 року у Почаєві діяла подорожуюча друкарня К.Т. Ставровецького. Близько 1730 року засновано друкарню при монастирі василіан заходами луцького греко-католицького єпископа Феодосія Лубенецького-Рудницького та ігумена Гедеона Козубського.
Книга в чудовому стані. Примірник повний. Шкіра оправа книги з глибоким блинтовим тисненням з орнаментальною рамкою.
Книжка має музейне, наукове, художнє, історико-культурне значення, займаючи чільне місце історія вітчизняного друкарства. |
|
| 6 |
Рождественський А. (свящ. Рождественський Арсеній Васильович). Південноросійський штундизм. - СПб. : Тип. Департ. Уделів, 1889. - IV с., 295 с.
Формат: 25 х 17 х 2 см. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра бордового кольору, «мармуровий» папір, блинтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе.
Видання має наукову, історико-культурну цінність. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.
Протоієрей Арсеній Рождественський (Рождественський Арсеній Васильович) закінчив Самарську духовну семінарію (бл. 1868) та Санкт-Петербурзьку духовну академію (1882). Магістр богослов'я (1890). З 1890 священик посольської церкви в Парижі. Протоієрей (1893). З 1913 до початку першої світової війни був настоятелем православної церкви у Відні.
У великій праці священика Рождественського повніше, ніж в інших дослідженнях, представлені причини виникнення штундизму. Священик Рождественський вказує на те, що виникненню штундизму передувало, з одного боку, сектантське бродіння серед німецьких колоністів, з іншого бродіння релігійно-соціального характеру серед російського населення. "Сусідство херсонських селян з німцями, - каже дослідник, - зносини їх з останніми у господарських справах, а особливо тривале перебування багатьох з херсонських малоросів у працівниках у німців не могли залишитися без плачевних наслідків для деяких православних парафіяльних громад... Назаряне, скакуни, баптисти та інші німецькі сектанти відкрили пропаганду між південно-русами, заздалегідь підготовленими до сприйняття її різними особами, що належали до євангелічного та реформатського сповідань, не виключаючи навіть деяких пасторів». |
|
| 7 |
|
|
| 8 |
|
|
| 9 |
|
|
| 10 |
Лотоцький О. Автокефалія. Т. 1; Т.2. – Праці українського наукового інституту (Варшава), 1935 р., т. 1; 1938, Т. 2 .
Формат видання: 25 см х 18 см х 2,5 см; 208 с.; 560 с. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності XIX століття: шкіра коричневого кольору, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе.
Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Прижиттєве видання автора.
Т. 1: засід автокефалії. Т. 2: нариси історії автокефальної церкви (один розділ присвячений Україні).
Олександр Ігнатович Лотоцький (1870 - 1939) - відомий український суспільно-політичний діяч, письменник, публіцист, учений.
Автокефалія (грец. αὐτοκεφαλία від αὐτός - сам + κεφαλή - голова) - самоврядування, незалежність. Автокефальною називається адміністративно незалежна Помісна церква, предстоятелем якої є єпископ у сані патріарха, чи архієпископа, чи митрополита. |
 
|
|
 |
|
|
