Антикварні книги - україніка

1 2 3 4 5 6

51	Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції [марець 1917 р. – грудень 1919 р.]): у 3-х ч. – Ч. І–ІІІ. - Київ - Відень: Видавництво «Дзвін»; [з друк. Христофа Райсера Синів], 1920. Формат видання: 18,5 х 12 х 2,5 см; 18,5 х 12 х 2,5 см; 20 х 12 х 3,5 см; Ч. І: 348 с.; ч. ІІ: 328 с.; ч. ІІІ: 536 с. Оправа книг виконана в кращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра бордового кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. Збережено видавничі обкладинки. На титулах і тексті чорнильні штампи «Бібліотека Теодора Марущака з Озерян коло Б. Property of Theo Maruszczak Pontiac, Mich.» (Марущак Теодор (1903-1969) – громадський діяч, меценат, коллекционер книг та філателії). Книги мають наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Прижиттєве видання автора.* Тритомна мемуарно-публіцистична праця відомого українського політичного діяча, члена Української Центральної Ради, прозаїка, художника Володимира Винниченка (1880-1951) «Відродження нації» – унікальний твір, написаний за гарячими слідами подій Української революції 1917-1920 років. Це широкомасштабне полотно є важливим джерелом для вивчення та є ключем для розуміння складних політичних процесів в Україні. Автор розповідає про перемоги та поразки революції та про її відомих учасників.
52	Матеріали щодо районування України. - Х.: вид. Держплану УСРР, 1923. Формат видання: 33 см х 23 см х 2 см; XVIII с., 202 с., 18 с. Додаток: 6 карт, картограми. Оправа книжки оригінальна. Збережено видавничу обкладинку. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Зміст книги: До питання районування України; Прийоми та методи районування; Опис губерній та округів; Адміністративні райони у країнах; Фізико-географічні області та райони України; Промислові райони України. Список карток: Геологічна карта; Карта четвертинних відкладень; Орографічна та тектонічна карта; Карта корисних копалин; Зоо-географічна та ботаніко-географічна карта; Ґрунтова карта.
53	Павловський І.Ф. Полтавці: Ієраохи, державні та суспільні діячі та благодійники: Досвід краткого біографічного словника Полтавської губернії з половини ХVIII В Полтава: Видання Полтавської вченої архівної комісії: Т-во Друкарської справи, 1914 — XVI с., 294 с.: іл; 23,716,52,2 см. В індивідуальній складовій («мармуровий» папір, шкіра) палітурці. Орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці, форзаци, каптал. Тонований обріз. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність. Книжка представляє колекційний інтерес. ПАВЛІВСЬКИЙ Іван Францович (1851–1922) – український історик, архівіст, педагог. Справжній статський радник (з 1909). Працю І. Ф. Павловського можна назвати першим біографічно-бібліографічним словником на території Полтавщини. Наведена в ньому інформація розповідає про людей, які сприяли розвитку Полтавської губернії з моменту її заснування у 1802 р. та до початку XX ст.
54	Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович. Малоросійські повісті, розказані Г. Основ'яненком. - Харків: Книговид. Йогансона, 1898. Формат видання: 25 см х 15 см х 2,3 см; 588 с. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович (1778—1843) – відомий український письменник, драматург, журналіст, літературний критик та культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії у класичній українській літературі. Його називали «батьком української прози». Громадська, службова та благодійна діяльність Г. Ф. Квітки були відзначені багатьма нагородами, проте широку популярність принесла йому літературна діяльність. Літературну діяльність розпочав у 1816 році. Свої ранні фейлетони, статті та жартівливі вірші публікував переважно у харківській пресі: твори російською мовою – у журналах «Український вісник» та «Харківський Демокріт», цикл українських гумористичних віршів «Шпигачки» – у газеті «Харківські вісті». Псевдонім Основ'яненко взяв на ім'я селища Основа на півдні Харкова, де народився. Українські прозові твори можна розділити на дві основні групи: бурлескно-реалістичні та сентиментально-реалістичні. Найкращі твори письменника одними з перших представили українську літературу європейським читачам. Вони перекладалися французькою, польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Перша книга «Малоросійські повісті, розказані Грицьком Основ'яненком» виходить у 1834 році, а через три роки виходить і друга книга «Малоросійських повістей».
55	Єфремов Сергій. Історія української писемності: У 2 т. – Київ-Ляйпціг 1919 [Вецляр 1924]. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Сергій Олександрович Єфремов (1876 – 1939) – видатний український науковець, академік, публіцист та історик літератури. Нащадок старовинного роду священиків, які до XIX століття носили прізвище Охріменка. Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом Всеукраїнської безпартійної демократичної організації. Наприкінці 1904 р. разом з Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та ін. створив Українську радикальну партію, яка у 1905 році за його ініціативою об'єдналася з Українською демократичною партією, отримавши назву Українська демократично-радикальна партія. З 1905 очолив Селянський союз. У 1905-1907 pp. був заарештований і був ув'язнений за звинуваченням у участі в Селянському союзі та українських організаціях. 1908 року став одним із засновників та активним діячем Товариства українських прогресистів. Співпрацював з багатьма українськими періодичними виданнями: «Зоря», «Правда», «Записки НТШ», «Київська старовина», «Літературно-науковий вісник», «Рада», «Нова Рада», «Україна», «Українське життя» та іншими. Друкував у них статті публіцистичного та історико-літературного характеру. 1905 р. надрукував першу в Росії статтю українською мовою в «Київських відгуках» (№ 285). З 1906 р. співпрацював, головним чином, із українськими виданнями (у тому числі під псевдонімом «Ромул»). Надрукував низку статей, здебільшого з українського питання, у київських газетах та журналах «Російське Багатство» (1905—11), «Завіти» (1913), «Українське Життя» (1912—13). Однією з найважливіших робіт Єфремова стало видання «Щоденника» та «Листування» Т. Шевченка (1927—1928). Історико-літературні погляди Єфремова у повному обсязі представлені у його фундаментальній двотомній праці «Історія української літератури».
56
57	Свєнціцький І.С. Початки книгодрукування на землях України: на згадку про 350-річчя першої друкованої книжки на Україні у Львові. - Жовква: друк.оо.василіян, 1924. Формат видання: 32 см х 24 см х 2 см; 22, 86 с., 304 табл. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Прижиттєве видання автора. Іларіон Семенович Свєнціцький (1876 – 1956) – відомий український науковець, мистецтвознавець, етнограф, філолог, доктор філологічних наук з 1902 року. Організатор та перший директор українського Національного музею у Львові. Зміст книги: Частина історична (початок друкування у німців і їх сусідів; слов'янські першодруки; Іван Федоров Москвитін; Львів 1573 – 1574 рр.; книгодрукування в Острозі 1580 – 1612 рр.; Дермань 1603 – 1605 рр.; дрібні друкарні Галичини і Волині; книгодрукування у Вільні і на Білій Русі; характеристика стародруків; монастирські книгодруки). Видавничо-друкарська техніка (видавничий капітал; цехова організація, печатарський монополь; умови львівського Успенського братства з друкарями на друк книжок; випосаження (обладнання) і челядь друкарні; зиск і страта видавців; папір; рисівники і різчики дереворитів; книжна торгівля у Львові).
58	Українські накази, прислів'я та інше: Збірники О.В. Марковича та інших / Спорудив М. Номіс. (Симонов). - СПб: У типографіях Тиблена та комп. І Куліша, 1864. Формат видання: 26,5 см; [2] л. + VIII с. + 304 с. + XVIII с. Оправа книжки оригінальна. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора. Матвій Терентійович Симонов (1823 – 1900 (8 січня 1901)) – український письменник та етнограф. Навчався у початковому училищі у Лубнах, у духовному училищі у Переяславі, потім закінчив факультет словесності Київського університету. Викладав у Ніжинській та Немирівській гімназіях, потім перебував на державній службі у Санкт-Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі. З 1873 р. директор гімназії у Лубнах, потім там же світовий суддя, голова земства. Публікував статті у журналах «Російська Бесіда», «Київська старовина», «Основа». У 1864 р. під псевдонімом Номіс випустив у Санкт-Петербурзі збірку українських прислів'їв, складену спільно з Опанасом Марковичем. Симонов був одружений з Надією Михайлівною Білозерською (у першому шлюбі Забела), сестра якої Олександра Михайлівна була одружена з Пантелеймоном Кулішем. Дочка Симонова Надія Матвіївна, заміжня Кібальчич (1856—1918), публікувала прозу та мемуари під псевдонімом Наталка Полтавка. Її донька, онука Симонова, Надія Костянтинівна Кібальчич (1878–1914) – українська поетеса.
59	[Літопис Григорія Граб'янки.] Дії презирливої і від початку поляків кривої небувалої лайки Богдана Хмелницького, Гетьмана Запорізького, з поляки, за Найясніших Королів Полських Владислава, потім і Казимирової, 8 і 8 років. різних літописців і з діаріуша, на тій війні писаного, в граді Гадячу, працею Григорія Гряб'янки, зібрана і самобитних старожилів свідчення затверджена. Року 1710 / видана Тимчасовою комісією для розбору давніх актів; [Під ред. І. Самчевського]. - Київ: В Університетській друкарні, 1854. - XXIX, [3], IV, [4], 272, X, [2], 273-374, VI c. - 23 х 16 х 2,1 см. В індивідуальній складовій (оправний матеріал, «мармуровий» папір) палітурці. Фоксінг. Книга має наукову, історико-культурну цінність та представляє колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях та приватних зібраннях визначає особливий статус цих колекцій. Один із найяскравіших і найцінніших зразків українського літописання, складений у 1710 р. полковником Григорієм Грабянкою (до 1666 р. – бл. 1738 р.). Твір набув значної популярності і тривалий час поширювався у численних списках. Літопис Григорія Граб'янки описує українську історію з часів виникнення козацтва до 1709 року. У центрі уваги – події визвольної війни 1648-1654 рр. Літопис містить яскраві описи козацьких битв, а також автор наводить тексти державних документів, гетьманських універсалів, актів, грамот. Вперше літопис Граб'янки був надрукований ще 1793 року в журналі Федора Туманського «Російський магазин», який став бібліографічною рідкістю. Члени Київської тимчасової комісії для розбору стародавніх актів, не знаючи про існування тієї публікації, вважали, що виданням 1853 року вводять Літопис Григорія Граб'янки в науковий обіг. Провенанс: на авантитул герб роду Сулима. Сулима – український дворянський рід із Лівобережної України, походить від гетьмана Івана Сулими († 1635).
60	Боплан Гільйом Левассер де. Опис України / Твір Боплана; переклад з французької [передисл. та пров. Ф. Устрялова]. - Санкт-Петербург: у тип. Карла Крайя, 1832. Формат видання: 22,5 см х14, 5 см; XХ, 179, [1] с., 6 л. мул. Оправа книги: шкіра коричневого кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність та є бібліографічною рідкістю. Книжка представляє колекційний інтерес. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях та приватних зборах визначає особливий статус цих колекцій. У першій половині XVII століття на службі у Польського короля Сигізмунда III (1587-1632) та його приймача Владислава IV (1632-1648) перебував французький військовий інженер і географ Гільйом Левассер де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan, 1630-1670) двадцять років свого життя провів в Україні. В основному його служба полягала у пошуку відповідних місць для зведення укріплень по всій території України та їх будівництві. За час свого перебування там, він чудово знайомиться з політичними, суспільними та побутовими рисами країни і після повернення додому до Франції складає найцікавіші записки про життя селян і козаків, їх звичаї та вдачі, їх житла, промисли, якими вони займалися, способи ведення війни з ворогом. Також його руці належать і найдокладніші карти України. Протягом кількох століть вони вважалися найповнішими та найточнішими, ними не раз користувалися спочатку польські королі, а пізніше всі дослідники історії України. Ця праця французького інженера є дуже цікавою та чи не єдиним джерелом з історії України того часу. На початку повстання в південній Русі, здійсненого під начальством Богдана Хмельницького, Боплан залишає польську службу і повертається на батьківщину до Франції. Свої праці Г.Л. де Боплан видав після повернення в Руані, 1650 року. Вперше на російську мову книга була перекладена Устряловим у 1832 році. «Опис», який вперше відкрив Україну для західного читача, викликав велику зацікавленість у Європі: книга була перекладена англійською (1704), німецькою (1780), польською (1822), російською (1832 рік, перекладач Ф. Г. Устрялов). Боплан показав Україну як самостійне політичне та культурне явище у розпал визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького. Обольянінов № 243, Бурцев № 1869 ("рідкісна").
61	Архів Запорозької Січі: опис матеріалів.- Київ: Центральне Архівне Управління УСРР, Археографічна комісія, 1931. Оправа книги відновлена в кращих традиціях палітурної майстерності кінця XIX століття – початку ХХ століття: шкіра чорного кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, форзац, каптал, лясе. Книга має наукову, історико-культурну цінність та представляє колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Опис є першим виданням Археографічною комісією Центрального архівного управління УРСР 1931 р. опису матеріалів Архіву Запорізької Січі. Видання є цінним джерелом знань з історії Запоріжжя. У радянський період здійснено кілька спроб видати цей корпус документів, але через заборону вдалося надрукувати лише опис фонду. Архів Коша Запорізької Січі – у широкому сенсі це весь комплекс документів центральних та місцевих органів влади Запорізької Січі за весь період її існування (XVI-XVIII ст.). З багатьох причин багато документів не збереглися, насамперед періоду Старої Січі. Частина документів, переважно дипломатичне листування, міститься в архівосховищах різних країн – Росії, Польщі, Туреччини, Швеції. У вузькому розумінні мається на увазі добре збережений комплекс джерел, утворений в результаті діяльності Коша Нової Запорізької Січі та особливо військової канцелярії Війська Запорізького низового. Опис фонду Архіву Коша Нової Запорізької Січі, що зберігається у ЦДІАК України (ф. 229), подає реєстр 368 справ. Детальна інструкція кожної справи висвітлює всі сторони життя Січі 1713-1776 рр., дозволяє вільно орієнтуватися у змісті документів фонду.
62	УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ / СКЛАДЕНО СПІВРОБІТНИКАМИ ЖУРНАЛУ «УКРАЇНСЬКЕ ЖИТТЯ». - Москва: "Задруга"; Типографія Г. Лісснера та Д. Совко, 1915. — Видання друге. - 162 с., [1] л. - 23 × 16 × 1,5 см. У складеній («мармуровий» папір, шкіра) палітурі. Орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці. Незначні потертості та забруднення. Підписи кольоровим олівцем. Книга має наукову, історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Працю «Украинскій вопросъ» було видано російською мовою 1914 року в Москві співробітниками журналу «Украинская жизнь». Анонімними авторами стали Леонід Жебуньов, Петро Стебницький і Олександр Лотоцький. Завданням збірки було ознайомити росіян з основними тезами історичної законності отримання Україною незалежності, зокрема шляхом роз’яснення питань української національної ідентичності, окремішності української мови та української культури загалом.
63	[МАРКОВИЧЪ Я.] ДНЕВНЫЯ ЗАПИСКИ МАЛОРОССІЙСКАГО ПОДСКАРБІЯ ГЕНЕРАЛЬНАГО ЯКОВА МАРКОВИЧА: [В 2-Х Ч.] Ч. І–ІІ. - Москва: Ізданіе Александра Марковича; Въ Типографіи В. Готье, 1859. Ч. І: Съ двумя портретами: малорросійскаго подскарбія генеральнаго Якова Андреевича Марковича и гетманши Настасіи Марковны Скоропадской, урожденной Марковичъ. — Ч.І. — [1] арк., XIV, 520, [1] арк., [2] арк. портр. — 24,5 × 16 × 2,5 см; Ч. ІІ. — [1] арк., 414 с. [1] арк. — 23 × 15 × 2 см. Частина І в оригінальній обкладинці (збережено верхню частину обкладинки). Незначні потертості та забруднення, плями на папері від залиття. У І ч. дарчий напис: «Въ библіотеку Переславскаго Данилова монастыря от архіепискова Павла 19 февр. 1861 г.». ІІ частина в індивідуальній складеній (шкіра, «мармуровий» папір) палітурі. Незначні потертості та забруднення, пожовтіння паперу. У ІІ ч. на титулі напис «Изъ библ. Сокальскаго». Видання містить два літографованих портрети. Книга має наукову та історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Перше видання щоденникових записів українського письменника XVIII ст. Якова Марковича (1696–1770), які він вів впродовж 1717–1767 рр. Представлений «Щоденник» містить цінні відомості про політичну, культурну і соціально-економічну історію України XVIII ст. У своїх записках Я. Маркович дав широку картину життя, побуту, економіки, класових відносин, загальнокультурних і літературних інтересів тодішньої козацької старшини. Видав і написав передмову до видання онук Якова Маркович — Олександр Маркович.

1 2 3 4 5 6

сайт створено компанією